Анонсований виступ новісінького проекту Павла та Яни „Запаска” переріс у теплий родинний вечір, де на сцені зібрались друзі гурту „Очеретяний кіт”.
Тихенько падає сніжок, на вулиці дуже холодно. Та в маленькому генделику тепло та затишно, тут лунають пісні веселі та щирі. Атмосфера була дуже теплою: на столиках палали свічки і музика зігрівала душу та серце.
Всі, хто, не зважаючи на погодні умови, завітав на концерт-презентацію декількох проектів подільських музик, залишилися надзвичайно щасливими від почутого. Напевно цей виступ можна вважати однією з найкращих музичних подій року у Вінниці тому, що тут була сила-силенна приємних музичних сюрпризів та несподіванок – все як і має бути під Новий Рік.
Кожна творча особистість народжує щось своє в тиші своєї „кухні”, а коли у декількох талановитих людей шляхи перетинаються, на виході ми отримуємо несподівані музичні проекти. Так вечір почали два барди. Кожен з них добре відомий прихильникам української музики, але тут виступили окремо Павло Нечитайло (відомий лідер гурту „Пропала Грамота”) з власними замальовками з життя, заспіваними під гітару, та „Подільський сурікат” Микола Доляк (учасник гурту „Очеретяний кіт”) з плодами свого натхнення.
Цей імпровізований фестиваль бардівської пісні дав змогу відчути ліричні настрої кожного з музикантів. Але всі чекали на приготований сюрприз – музичний проект Яни Шпачинської та Павла Нечитайла. Що це за творче об’єднання та які його плани, читайте нижче у відповідях музикантів на наші запитання.
Розкажіть, будь ласка, про свій проект.
Павло: У нас була мрія зробити щось таке разом. Ми розмірковували над тим, який може бути самий економний формат. Вирішили купити loop-station і робити музику вдвох. Але ж під фонограму грати якось несолідно двом живим музикантам, тому концепція така: ми граєм все в накладку і все це відбувається наживо, тобто фонограма записується в прямому ефірі, музика створюється на очах у слухача. В тому і прикол!
Яна: Наскільки я знаю у нас поки що мало хто робить щось подібне, хоча на заході багато різних виконавців, які працюють таким чином, там відбуваються цілі фестивалі, куди люди приїжджають з такими приборчиками, щоби заграти свою музику.
Павло: Поки ми ще в зародковому стані і дуже раді що Бог нам дає можливості тренуватись, зокрема сьогодні виходом на цю сцену. Сподіваємось проект набере форму на весну. А поки що у нас готові 9 пісень, причому ми будемо співати навіть різними мовами: є вже пісня з вкрапленням французької мови, є інша на слова Вільяма Блейка – її ми співатимемо з книжечкою, трохи підглядатимемо. Наразі це обкатка.
І чому ж саме так ви назвали проект?
Павло: У Яни є свій гурт („Че-че”) і у мене теж, ну а це наш, так би мовити, запасний варіант.
А от ми міркували як то може бути пов’язано зі значенням слова, адже запаска це і елемент старовинного жіночого одягу і запасне колесо.
Павло: Так це ж добре коли назва багатозначна.
Чи планується запис проекту „Запаска”?
Яна: Записуватись будемо, але коли це все оформиться і ми нарешті будемо задоволені своїм звучанням. У нас поки що немає точного уявлення, як це все має звучати в запису. Але ми працюємо над цим, рухаємось вперед. Коли все це буде сформовано, тоді обов’язково будуть записи, а до того ми зробимо демо живі, які можна було б запропонувати людям послухати, аби вони розуміли принаймні про що йдеться.
Де далі готуєтесь виступити після Вінниці?
Буде у нас виступ в цю неділю у Києві на святі Ятки.
Чи плануєте ви і надалі працювати тільки з цими інструментами в такому мінімалістичному варіанті проекту, чи можливе якесь розширення?
Яна: Поки що рано планувати, але все можливо – можна додати електроніки або ударника, але це насправді неблизькі перспективи.
Павло: Скоріше буде йтись про збільшення кількості інструментів, на яких ми будемо грати, тобто ми будемо розширювати свої вміння. Будемо купувати духові інструменти, всілякі примочки... Так, набиваються до нас у проект знайомі музиканти, але ми, поки що, брати їх не будемо. 
Яна: Можна буде поїздити клубами України, коли у нас буде уже повноцінна програма.
Павло: Сподіваюсь на весну ми бомбанем з нашою Запаскою. Загалом, це буде така легка музика, за стилістикою альтернативна поп-музика, не заумна, не напружена та приємна. Тут не буде гучних барабанів, затрати у нас мінімальні, грати можна в будь-яких приміщеннях.
А як на вас діє сьогоднішня погода?
Яна: Взагалі на вулиці холод бадьорить, але коли переміщуєшся в приміщення, то хочеться розлягтись на дивані та поснути. Дуже контрастна зараз пора.
Павло: Зараз нам хочеться грати щось тепле і бадьоре.
Тож ми побажали Паші та Яні зігріти всіх своєю музикою. І, вийшовши на сцену, „Запаска” заспівала: „Кольоровий вінок мелодій одягни на вуха добродій, слухай або танцюй, будь ласка. Для вас грає Запаска!”
Треба бачити, як натхненно вони співають, як стараються координувати свої рухи на сцені, вмикаючи та вимикаючи звукові ефекти. Можливо, поки що це виходить не дуже невимушено, але все було так, ніби ми стали свідками творчого процесу – цікаво надзвичайно! Яна тримає гітару, а Павло танцює та змінює інструменти від бубна до рабаби.
А далі була несподіванка – на сцену вийшов „Очеретяний Кіт” у повному складі і запрезентував всім присутнім свій надзвичайний новий альбом. Унікальний той альбом усім, по-перше його записано було в польових умовах, а саме, в хатці-мазанці в чудовому селі Демидівка Жмеринського району. Точніше сказати, там у Демидівці наживо записувалась вся Очеретяна родина: Павло Нечитайло, Яна Шпачинська, Микола Доляк - кожен з друзів співає як окремий виконавець в супроводі „Очеретяних”.
Презентація Демидівського альбому була спонтанною та веселою та перетворилася на дружню джем-сесію. Надворі ніч змінила вечір, а розходитись ніхто не бажав, кожен з присутніх уже відчував себе частинкою великої Очеретяної сім’ї. Днями очеретяни збираються у невеличке зимово-передноворічне турне, поїдуть до Києва, Хмельницького, Чернівців, Франківська. Бажаємо усім почути ці гарні ліричні пісні та поріднитися з цією дружньою родиною. Слава подільським музикам!
Більше фото Ви можете переглянути тут: Zapas позитиву від Очеретяної родини
Автор: Тимченко Лариса
Фотограф: Кушка Максим
