Шоу повинно продовжуватися і на "1+1" воно продовжується – 26-го вересня на каналі стартує третій сезон популярного проекту "Танцюю для тебе".
Документальна група програми об'їхала всі міста і села України, і тепер мільйони глядачів познайомляться з маленькими громадянами нашої країни, які володіють величезними талантами.
Несподівано для багатьох, одним з неофітів-танцюристів, який кинувся в нове мистецтво заради юного покоління, став лідер групи "Друга ріка" Валерій Харчишин.
- Валерій, які у Вас стосунки з танцями?
- З танцями? Я на сцені активно рухаюся, але танцями це не назвеш. Це просто якась пластика, те, що мене змушують робити мої ж пісні. Я співаю, і інколи допомагаю тілом “виголошувати" якийсь звук. Ось такі танці в моєму житті присутні. А класичні танці або танці на дискотеці, в школі – такого ніколи не було. Я і на дискотеку не ходив. Я сидів вдома і грав на трубі. Але, звичайно ж, перед телевізором і перед дзеркалом я, будучи 12-13-річним хлопчаком, намагався танцювати якийсь брейк, як мені тоді здавалося. Тоді це все було дуже модним. Зараз вже пройшла друга або третя хвиля моди на брейк, але тоді мені було цікаво. Я це нікому не показував, це було моє особисте. Я стрибав, навіть намагався якусь "змійку" зробити.
- А зараз, значить, прийшов час, коли можна і повчитися іншим танцям...
- Так, а зараз можна вчитися. Танці стимулюють. Якби я цим зараз не займався, я б, знаходячись у відпустці в кінці літа, не змушував себе бігати. Я б лежав на дивані, від'їдався де-небудь на курорті і засмагав. І спав би, швидше за все, тому що я постійно не висипаюся. Перед тим, як почалися тренування на "Танцюю для тебе", у нас якраз півтора місяці не було концертної діяльності – була якась відпустка, перерва. Так я вирішив побігати: вранці просинався і бігав, купався в морі, в басейні. Де зазвичай віджираються, я намагався не віджиратись. Я спробував кинути палити!
- Вийшло?
- Так. Я вперше коли їхав у відпустку, взяв 8 або 9 пачок цигарок. Одну я викурив вже в Борисполі. А коли їхав наступного разу, взяв одну пачку цигарок. Другу, правда, позичив у друзів.
- Під час відпочинку?
- Так. Але в середині поїздки я вже кинув і приїхав сюди некурящим.
- Вже два плюси: бігати почали, палити кинули.
- Не тому, що у мене є необхідність зганяти вагу - я просто знаю, які це фізичні навантаження. Точніше - приблизно уявляю. Коли займаєшся тим же футболом, хоч і стоїш на воротях, але на тренуваннях все одно втомлюєшся. Я розумію, що танці - це постійне тренування, тому заздалегідь почав себе готувати, розвивати витривалість.
- Крепатура була після перших репетицій?
- Крепатури не було завдяки цим вранішнім пробіжкам. Потрібно займатися більше і потрібно займатися частіше – все! Може, не так себе змушувати в плані прийти один раз в тиждень і займатися 15 годин. Потрібно хоча б по півгодини, але щодня. Помірно. Але у мене не так багато вільного часу, оскільки є ще своя робота. І коли я почав думати про те, щоб все встигнути, то прийшла думка, що я просто не витримаю. І морально, і фізично. Але без постійного руху для мене немає життя.
- Ви танцюватимете за дитячу мрію. А про що в дитинстві Ви самі мріяли?
- Моя дитяча мрія?.. Я її вже не пам'ятаю, їх стільки було.
- Тобто якоїсь найбільшої не було?
- Але, коли ми мріємо, ми ж себе програмуємо на "здійсненість" цієї мрії. Вона у мене була досить якась неотесана, не мала чітких контурів – я мав бути таким, таким і таким. Десь в голові сиділи якісь картинки. Я чомусь уявляв себе на сцені. Навіть був впевнений, що буду на сцені. Я не уявляв себе з мікрофоном, співаючи в групі "Друга ріка”, але чітко собі уявляв, що стою на сцені і щось роблю. І мені здається, що ось тоді я вже не мріяв, я просто знав, що так воно і буде, що я буду артистом, актором в кіно, на телебаченні – не важливо. І ось зараз, повертаючись в дитинство, я пам'ятаю, що точно знав і був точно упевнений, що я - буду.
Напевно, я говорю банальні речі, напевно, всі люди так себе програмують завдяки тому, що вони мріють. Мріяли, думали, що-небудь для цього робили. І це треба робити – треба мріяти. І все обов'язково збудеться.
