Рівно 20 років міс Каас не покидає велику сцену та робить усе можливе для того, щоб на її концерти приходили ще й ще!
Секрет її успіху в тому, що вона досить проста людина. Треба, приготує омлет для себе та своїх музикантів. Захоче, без гриму піде в перший ліпший магазин. Змусять, і ремонт сама зробить в нещодавно купленій квартирі в центрі Парижа!
Після "Євробачення" співачка перейшла на новий рівень свого життя, стверджує, що за 20 років професійної діяльності їй було важкувато на конкурсі. Все нове, все не зрозуміле, але таке цікаве. Сьогодні Патрісія Каас гастролює світом зі своєю новою програмою "Кабаре". Цей тур на 2 дні зупинився й у Києві. Саме інтерв'ю я писав 3 рази. Дві зустрічі відбулися у Москві, а остання у Києві, зустріч відбулася вже як у старих друзів, та вести себе більш розковано у розмові. Гадаю, що мені вдалося повністю передати ту атмосферу, ті думки, переживання та біль що сидить у душі співачки!
«Кабаре» це нове шоу від Патрісії Каас, а як проходив запис пісень?!
Запис і аранжування пісень проходило в студії на півдні Франції недалеко від міста Сен-ремі де Прованс. У роботі над альбомом брали участь молоді і сучасні автори і композитори як паризька група «Caravan Palace», які додали альбому «свіже» звучання. Вперше я стала автором тексту пісні, яку присвятила своїй мамі «Une derniere fois». Партії танго були написані музикантом Brifo, що працює з групою «Gotan Project». Канадський композитор Мішель Кюссон також вніс свій творчий внесок до джазових аранжувань альбому. Нова платівка отримала друге дихання, вона дуже легка та приємна, деякі критики зрівняли її з легкими наркотиками.
Що таке «Кабаре» для Вас?
Це не пір'я танцівниць і тому подібне. Не подумайте! Це кабаре 30-х років в Берліні, це femme fatale, сильні, незалежні жінки, це трохи аргентинського танго Буенос-айреса, це джаз паризького кварталу Сен-жермен. Тим самим я хочу охопити тематику 30-х років різних країн світу. Зараз дуже помітно, що заплановане вдалося, але кожен розуміє по своєму.
Ваш останній альбом "Кабаре" став "діамантовим" в Росії- було продано більше півмільйона копій! Чим поясните таку популярність на Сході?
Можливо, в моїх піснях є якісь близькі російськими людям мотиви. До того ж російські слухачі люблять саме персонажа в пісні. Можливо, вони відчувають те ж, що і я. І це нас зближує. Вперше я приїхала до Москви з концертами більше двадцяти років тому - співала, до речі, також у величезному "Олімпійському" - чотири вечори підряд, кожен з яких збирав по 16 тисяч чоловік. Це було дивовижно! Це був перший мій виступ в Східній Европе. А сьогодні в російській столиці я провожу дуже багато часу - знімаюся для реклами косметичного магазина, даю великі і приватні концерти, теж саме в мене й в Україні.
Ви вибрали для конкурсу "Євробачення" номер, який вже відомий публіці.
Так, він був присутній і в концертній програмі, заснованій на альбомі. На концерті я виконую пісню "Et s`il fallait le faire" одна, концентруючись на емоціях. Я вирішила так саме представити її на конкурсі, на контрасті з іншими артистами, багато хто виходив на сцену у супроводі танцюристів, музикантів і навіть акробатів. Контраст не спрацював, на жаль.
Тобто ви використовували "Євробачення" як зайвий інструмент для просування вашого альбому?
Цю пісню вибрала не я, а французьке телебачення. Я не хотіла б зв'язувати ці два проекти - мою участь в "Євробаченні" і мій альбом. Я також хочу запевнити вас, що не порушила правило, згідно якому конкурсна пісня не має бути видана раніше чим за три місяці до її висунення на конкурс.
Як ви себе відчували під час конкуренції в той момент вашої кар'єри, коли нікому вже нічого доводити не потрібно?
Давайте все ж таки не змішувати. З одного боку, є моя кар'єра з моїми альбомами. З іншого боку, є "Євробачення", і тут мій намір був таким же, як і у решти всіх учасників: перемогти. Для Франції моя участь була дуже важливою. Конкурс останніми роками втратив популярність в країні, я могла б змінити це відношення. Навіть сам факт залучення інтересу глядачів до конкурсу вже перемога.
Ви не думали над тим, щоб додати в репертуар більше молодіжних ноток?
Мені завжди хотілося мати в репертуарі декілька пісень, які б завели зал, але це завжди важко виходить. Мені краще вдається передавати тонкі відчуття, а не потужність і силу. Тому я всіх здивувала, коли записала декілька по-справжньому заводних пісень. Але все таки лірика і проникливість мені ближче.
Патрісия, у вас за плечима 20 років успішної музичної кар'єри. Навіщо ви вирішили взяти участь в конкурсі «Євробачення»?
На моє рішення вплинула безліч обставин. У Франції не було національного відбору, як ви знаєте. Комісія запропонувала цю місію мені, я обіцяла подумати... (сміється)
Чи легко вам взагалі було добитися такої популярності, пробитися на естраду?
Я завжди точно знала, що можу сподіватися тільки на себе. І тому зробила все, щоб добитися своєї мети - особисто розвозила по радіостанціях записи своїх пісень, переконувала музичних редакторів і програмних директорів, давала безліч інтерв'ю. Мені не довелося ні з ким спати ради того, щоб стати відомою, - я з гордістю сьогодні про це говорю.
Ваша прониклива пісня на "Євробаченні" абсолютно вибивалася із загального ряду, немов ви навмисне ламаєте стереотипи...
Я несу ту романтичність, крихкість і силу, які відповідають образу французької пісні. Можливо, цим і пояснюється подібний вибір композиції. Я, до речі, не прагну бути в якомусь "форматі", не думаю про музичний смак Европи. Мені важливіше особисті емоції.
Те, що цього року в голосування введено професійне жюрі, мабуть, сильно вплинуло на ваш успіх?
Коли я вирішила і сказала — так, напевно, поїду, то ще не знала, що 50 відсотків в голосуванні належатиме професійним жюрі. Отже причина була не в цьому.
До речі, на відміну від більшості інших учасників цього конкурсу ви вважали за краще брати не трюками і фокусами на сцені, а драматизмом любовної балади і силою голоси. Взагалі, наскільки для вас важливий зовнішній антураж, яким обставлений номер?
- Раніше я виходила на сцену в чарівному вбранні, трималася прямо і показувала всім - дивіться, який у мене приголомшливий наряд. Тепер я значно рідше переодягаюся під час концерту і не думаю про те, як я виглядаю, - удома взагалі не користуюся косметикою, наприклад. Можливо, я не дуже прямо тримаюся і гірше ходжу по сцені, але так набагато природніше. На мій погляд, зовнішня мішура не повинна відволікати слухача від найголовнішого - сенсу пісні, настрою, емоцій артиста.
Ви маєте на увазі, що Франція останніми роками показувала все що завгодно, окрім її дійсного жанру, — блюз?
Я не знаю, чи є це ключем до успіху, але у будь-якому випадку такі слова, як "романтика", "хвилювання", "любов", утілюються в такій музиці значно більше, чим в чомусь ще. Адже це справжній імідж французької пісні в світі. І крихкість, і сила в цій пісні відчуваються, в ній є і дань сучасності завдяки аранжуванню. Якби я навіть почула цю пісню по радіо в чиємусь іншого виконання, то теж би сказала, що вона дуже хороша.
Це завдання таке важливе, що ви навіть порушили власну обітницю мовчання в день смерті вашої матери, який не порушували багато років?
Рівно 20 років! Я ніколи не співала цього дня. І якщо це все-таки потрібно було зробити, то потрібно було б зробити саме тут на сцені "Євробачення". Саме у цьому залі я вперше виступала в Східній Европе, звідси почалася моя історія взаємної любові з Росією, і потім я сюди стільки раз поверталася! Життя завжди повертає вас до мрій, до снів. І ось мене знову попросили виступити! Дуже багато всього привело мене до того, що я тут саме цього року. Мене попросили, мені просто вистачило сміливості погодитися, щоб представити Францію на цьому конкурсі. У будь-якому випадку моя мама була зі мною цього дня.
"Євробачення" якось вплинуло на ваше подальше життя?
Це у будь-якому випадку — серйозний досвід. Я вже декілька місяців в цій історії і можу сказати, що атмосфера на "Євробаченні" дуже сильно відрізняється від того, що у мене було раніше в кар'єрі. Коли я ухвалила це рішення, багато людей підходили до мене навіть на вулицях, підтримували, говорили: ми дивитимемося, ми будемо разом з вами. Поряд з моїм будинком люди навіть збиралися разом дивитися телевізор в день трансляції, хоча це не футбольний матч! Але, я думаю, вони залишилися задоволені. Це для мене важливо, що Франція гордитиметься мною.
- Ви живете в Парижі?
- Я живу в Цюріху вже чотири роки, хоча у вересні 2008 я собі придбала невеличку квартиру в серці Парижа.
- Що це за район?
- Я його зовсім не знаю, так як не маю часу на прогулянку по місцевості. Поряд знаходиться Елісейський палац, де живе президент. Значить, місце безпечне.
- Які речі або предмети ви берете з собою на гастролі?
- Я завжди беру з собою декілька свічок і кольорові клапті тканини, тому що ванни в готелях бувають похмурими і їх обов'язково треба прикрасити. Зі мною завжди мій талісман - плюшевий ведмідь, якого я подарувала своїй мамі, з недавніх пір у мене з'явилася ще собачка Текілла. У мене завжди є з собою баночка розчинної кави.
Нещодавно ви здивували своїх слухачів тим, що виконали по-російськи пісню "Мені подобається" за віршем Марини Цветаєвой. А на скількох мовах ви взагалі співаєте?
Я народилася недалеко від Німеччини! У моїх жилах тече і німецька, і французька кров, оскільки моя мама була німка, а тато - француз. Тому я вільно спілкуюся та співаю на двох цих мовах. Вже будучи дорослою, почала співати по-англійськи. А почавши давати концерти в Росії, заспівала і по-російськи. Щоб поліпшити вимову, навіть займалася якийсь час з викладачем російської мови. Окрім пісні, яку ви пригадали, я іноді виконую «Подмосковные вечера» і "Очі чорні" - моїм домашнім вони дуже подобаються. А ще у мене був дует з російською групою "Uma2rman". Я давно хотіла записати щось подібне, але то не було часу, то заважали якісь проблеми. Хлопці з "Uma2rman" самі зробили мені пропозицією, яка здалася мені дуже свіжою. І ми вирішили: так, добре, запишемо.
Для багатьох ви представляєтеся абсолютно неземною - неможливо представити вас в домашній обстановці, що займається домашніми справами...
Я живу нормальним життям, у мене немає охоронців. Все як у звичайних людей. Якщо я удома, то люблю включити телевізор, розвести вогонь в каміні, прийняти ванну, з'їсти піцу. Коли не треба їхати на гастролі, зустрічаюся з друзями, ходжу по магазинах, гуляю зі своєю собачкою - мальтійською болонкою Текілою. Мені її подарував Клод Лелуш під час зйомок фільму "А зараз, пані та панове", в якому я дебютувала як кіноактриса. Текила завжди зі мною. Вона мій кращий друг.
До грошей теж відношення змінилося? Я знаю, що в дитинстві для вашої сім'ї вони були проблемою...
Так, тато більше чверті століття пропрацював шахтарем, а мама виховувала семеро дітей. Моя сім'я багато чого не могла собі дозволити. Не говорячи вже про те, щоб купити мені якусь ляльку. З тих пір у мене виробилося певне відношення до матеріальних цінностей, до багатства. Те, що у мене є гроші, ще не означає, що я купуватиму дорогі речі, шикувати в дорогих готелях або ресторанах. Коли я знаходжуся в турне, то зупиняюся в тих же готелях, що і мої музиканти, не вимагаючи собі королівських номерів, не придумуючи божевільні райдери для організаторів гастролей. Я не люблю багатства, адже поряд живуть тисячі тих, у кого немає навіть самого елементарного.
А чи є у вас справжній друг,, опора в житті? Окрім вашої собаки! Я чув, у вас був невеликий роман з Аленом Делоном, з Джеремі Айронсом, а нещодавно зав'язався роман з відомим французьким гастрономом Патріком Аллено, шеф-кухарем ресторану паризького готелю "Меріс"...
Я завжди боялася великої любові, боялася того, що вона може зі мною зробити, боялася віддатися пристрасті з головою, спалити себе і розбити своє серце. І якщо в молодості я мріяла про людину, яка даруватиме квіти, стане моєю мрією, то зараз хочу, щоб просто хтось був поряд. Хоча, звичайно, для того, щоб познайомитися з чоловіком, треба часто самій робити перший крок, а я не так вихована. Напевно, біда в тому, що жінка шукає досконалого в усіх відношеннях чоловіка. Вона часто така вимоглива, що мимоволі залишаеться наодинці. Я хотіла б знайти собі рівню, а не просто кого підкине доля у даний час!
Володимир Бірюков
Фото надано пресс-службою співачки
(Цюріх,Франція)
