Куди не підемо удвох, наступного дня вже на перших сторінках газет! Не можемо розслабитися, — розповідає 31-річний співак Ель Кравчук про стосунки із Іриною Бережною, 28-річною ”регіоналкою”.
У віп-кімнаті ресторану ”Шоколад” чоловік замовляє суп і макарони. — Мені не доречно коментувати стосунки із народним депутатом. В Ірини специфічна робота, не хочу нашкодити їй естрадною легковажністю. Я й так частенько відволікаю Ірину від державних справ”, — підморгує.
Справжнє ім’я cпівака — Андрій Остапенко. З Іриною Бережною познайомився кілька років тому. Показує фото, де разом із колишньою гімнасткою Лілією Подкопаєвою, її чоловіком Тимофієм, співачкою Ані Лорак та її нареченим Муратом п’є пиво за пластмасовим столом. Збоку сидить Нестор Шуфрич.
— Знімок зроблений цього року на Івана Купала, вони всі мої друзі, — пишається. — Із Нестором дружу 12 років — так довго знаюся лише із тими, у кого немає зіркової хвороби. Познайомилися в Ужгороді. Я виступав, а Нестор влаштовував якусь політичну акцію.
Із Андрієм Данилком, який виступає в образі Вєрки Сердючки, Ель Кравчук зняв кліп на пісню ”Лети на світло”. Розповідає, що знайомі з 1996 року.
— Я вчився в училищі імені Глієра, а Данилко був студентом естрадно-циркового училища. Нас познайомили друзі на якомусь заході. Часто бачилися на зйомках і концертах. Я приходив у гуртожиток до Андрія. Він готував фірмовий борщ. Не знаю, що туди додавав, але подобалося всім, — утирається серветкою. — Данилко завжди придумує щось оригінальне. Він відкритий, прямий і чесний.
На останніх ”Таврійських іграх” виступав із Данилком в одній концертній програмі.
— Я здивувався, чому так багато охорони. Андрій тільки наступного дня розповів, що його хочуть убити. Він не нервував. На день народження подарував йому краватку ”Том П’єр Шарден” зеленуватого кольору. Підбирав до зеленого піджака. А Андрій привіз мені з Англії окуляри. Виступаю в них на концертах, — акуратно кладе на стіл окуляри з написом ”Дольче енд Габанна” на дужці.
— Коли качаєшся, рекомендують макарони із твердих сортів пшениці, — пояснює. — Мене тренує чемпіон Європи з паверліфтінгу Сергій Конюшок. Тренер гарно виглядає — значить, і я буду таким. Готуюся виступити на осінніх змаганнях із важкої атлетики серед любителів. У спортзал ”Фаворит” ходжу по три-чотири рази на тиждень.
Ель Кравчук 10 років живе в двоповерховому будинку із садом на Печерську.
— Квартиру купувати не хотів, бо сусідам заважав би. Мені треба репетирувати о другій ночі, щоби голос звикав до нічних співів, — каже. — Живу сам. Білого лабрадора Елвіса на літо відвіз до батька на дачу. На зиму заберу собаку назад.
Батько Андрія Віктор — учений-радіоелектронник, часто їздив із сім’єю у відрядження. Мама Людмила — терапевт. У парі прожили 46 років. Андрія народили у Вільнюсі.
— Коли мав два роки, батьки переїхали в Київ. Потім жили в Сирії, в Дамаску. Остаточно до Києва перебралися 1989-му. У родині розповідають, що я привів батьків у музичну школу, а не вони мене, — тарабанить по столу нігтями з акуратним манікюром. — Заспівав випадково: у 14 років із другом прийшов на репетицію рок-гурту, а в них захворів вокаліст. Через два роки мене прийняли одразу на другий курс у музичне училище Глієра. Якби не взяли, одружився б.
Розповідає, що вперше закохався в старших класах.
— Наталя була скромна, трохи нижча за мене, моєї масті. Казали, що ми як брат і сестра, — згадує. — Але коли я після ”Червоної рути” почав виступати на концертах, від кохання й сліду не залишилося. Наталя вступила в якийсь інститут, я не цікавився.
Пригадує, як чотири роки грав у виставі ”Гамлет” режисера Андрія Жолдака.
Я читав монолог, а Жолдак ржав мені в обличчя
— Це сталося випадково, — каже захоплено. — Із Наталією Могилевською та Ладою Лузіною прийшли до Жолдака обговорити один проект. Він відмовив, натомість запропонував мені пробуватися в ролі Гамлета. Наступного дня поїхали репетирувати в Харків. Я читав монолог, а Жолдак ржав мені в обличчя. Від сміху аж сльози текли. Із Жолдаком працювати важко. Я ледь не здихав.
У співака дзвонить мобільний.
— Альо, Лильочик, привет! Та какое выспался?! Утром на прямом ефире был, — каже в слухавку. Звідти чутно крик. — Лиля, не переживай, мы в сроки вкладываемся. Не волнуйся, сделаем зашибись.
— У Подкопаєвої паніка, — кладе слухавку. — Для танцювального ”Євробачення” готую їй пісню ”У настрої”. Воно мені скоро снитися буде.
Каже, що часто бачить дивні сни.
— Років сім тому: стою на пагорбі між зеленими деревами. Летить білий кінь із крилами. Я осідлав його, пам’ятаю навіть запах його пір’я. А нещодавно: врятував руду літаючу собаку від вовка. На прощання пес сказав: ”Буген Хаймер”. Серед ночі встав записати. В інтернеті знайшов, що це музей сучасного мистецтва в Берліні.
