Сподіваюсь, що до кінця цього року (2009) він таки вийде...
Повертаємося до легенди сучасності - гурт "ТАРТАК". Приємно, що патріоти нашої держави справді існують, що є гурти, пісні яких, не про короткі спідниці, а про суспільство, любов, дружбу, кохання. Сьогодні я вас хочу познайомити з такою людиною - Сашко Положинський. Під час теплої розмови, мені довелося дізнатися про запис нової платівки "Опір Матеріалів", закулісне життя, концертну програму, та найактуальнішу тему, якій присвятили не одну сотню тисяч пісень - кохання.
Сашко, що зараз відбувається в твоєму творчому житті?
Ти знаєш, переважно – відпочинок. Ось-ось на студії обіцяють закінчити зведення нового альбому “Тартака”, а до запису нових пісень СП все ніяк не візьмуся. Знову ж таки, до усіх соціально-політично-економічних негараздів нашої країни, які заважають нормальній творчій роботі, додалися ще й хвороби-зарази. (сміється)
Як ти гадаєш, погода може вплинути на творчий настрій артиста?
На творчий настрій може вплинути все, що завгодно – в тому числі й погода.
Розкажи трохи про свій новий альбом?
Мається на увазі новий альбом “Тартака”? Він називається “Опір Матеріалів”, ми вже його давно граємо на наших концертах, навіть спеціальний клубний тур робили на його підтримку. А от записати і видати все ніяк не вдається – то одне заважає, то інше. Дуже сподіваюсь, що до кінця цього року він таки вийде. В “Опорі Матеріалів” 15 пісень, є й серйозні, є й веселі... А взагалі, що про альбом говорити? Його слухати треба! (сміється)
Олександр, ти пам'ятаєш свою першу пісню за яку отримав перші оплески не від рідних, а від публіки, що прийшла тебе послухати?
Так, я пам'ятаю перше публічне виконання власної пісні. Це було на початку 90-тих, я тоді працював у дитячому літньому таборі й на одному з концертів співав кілька пісень і серед них – одну свою. Тоді й аплодували! А рідні мої пісні вперше почули значно пізніше...
Що саме головне в професії артиста? А що саме приємне? Неприємне?
Як і в будь-якій іншій професії, головне – любити те, чим ти займаєшся. Без цього не буде ні бажання, ні натхнення, ні задоволення. Найприємніше – мабуть, вдячна публіка. Відповідно, а неприємне – мабуть, публіка невдячна. Більш нічого додати не можу.
На твою думку, пісня може вилікувати людину?
Людину може вилікувати любов, віра, внутрішня сила. А пісня може цьому лікуванню допомогти – додати віри, сили й любові.
Як гадаєш, твої пісні лікують людей?
Я знаю, що багатьом людям мої пісні допомагають у різних життєвих ситуаціях. Думаю, це, певною мірою, можна вважати лікуванням...
Саша, як ти відносишся до екстриму?
Гадаю, різні люди вкладають у це поняття різні значення. Для мене, екстрим – це певний ризик, на який людина йде заради якихось внутрішніх чи зовнішніх перемог та для отримання добрячої порції адреналіну. Мені й того, й іншого вистачає в житті, тому навмисно шукати пригод на свою голову я не люблю... Але постійно знаходжу!
Що головне, на твою думку, повинно бути між двома закоханими серцями?
Я гадаю, що в першу чергу повинна бути Взаємність! А все інше не має такого великого значення.
Якби була можливість, ти б хотів щось змінити у своєму житті?
Я постійно намагаюся щось змінювати у своєму житті! По-перше, не люблю одноманітності. По-друге, не люблю миритися з тим, що мене у моєму житті не влаштовує. По-третє, крім свого власного життя, я ще дуже переймаюся тим, що відбувається довкола мене – і в житті України, і на планеті в цілому. А там є що змінювати!
Ти часто чуєш критичні зауваження у свою адресу? Як ти на них реагуєш?
Ні, я не дуже часто чую критичні зауваження на свою адресу! Однак, якщо критика конструктивна, якщо вона має в собі якесь раціональне зерно, то я готовий дослухатися, дискутувати, відстоювати власну точку зору. Якщо ж це банальне поливання брудом – від заздрощів, від власної недолугості, від тупої злості чи з інших не надто шляхетних причин – я на таке або не реагую взагалі, або жорстко відповідаю. Це залежить від настрою та обставин...
Ти творча людина – не хочеш себе спробувати у якості дизайнера, режисера? Чи у тебе вже є якісь плани?
Дизайнер з мене навряд чи вийде, однак якщо будуть якісь ідеї – я не відмовлюся їх реалізувати. Стосовно режисерства, то давно маю бажання спробувати зняти власний кліп, але поки не відчуваю внутрішньої готовності. А може просто лінуюся і вигадую для себе виправдання! (сміється)
Чого більш за все боїшся у цьому житті?
Намагаюся не боятися або переборювати свої страхи, якщо вони з'являються. Коли це не вдається – тоді просто уникаю того, що ці страхи викликає. Але якоїсь постійної фобії, яка висить над мною “домокловим мечем”, у мене або немає, або я про неї не знаю, або підсвідомо блокую в собі цю інформацію!
Кому і коли, в останній час, ти робив подарунки?
Тиждень тому їздив до батьків – подарував татові тритомну “Енциклопедію народної медицини ”. Він цим давно цікавиться, тож видно було, що подарунок сподобався... А наступного дня вітав з днем народження друга дитинства – подарував йому просто приємну дрібничку. Взагалі, подарунки роблю завжди, коли маю таку можливість і коли знаю, що людині мій подарунок принесе позитивні емоції...
А який подарунок запам'ятався тобі на все життя?
Та я якось на цьому не зациклююся. Подарунки цінні тією увагою, яку люди проявляють одне до одного. Подарунки цінні тією енергетикою, яку в собі несуть. А перетворювати їх на фетиш, по-моєму, абсурдно...
Чи заважає тобі твоя популярність у повсякденному житті?
На щастя, я ніколи не був настільки популярним, щоб це аж дуже заважало. Те, що мене впізнають незнайомі мені люди, має свої позитивні й негативні сторони. Часом зайва увага є недоречною, однак часто впізнаванність допомагає в якихось складних ситуаціях або просто зводить мене з цікавими та приємними людьми, які іноді навіть стають моїми добрими друзями.
Як ти гадаєш, ти добився всього, що хотів у цьому житті?
Звичайно, ні! Не можу сказати, що в мене є якісь глобальні плани, цілі або вершини, яких мрію досягнути. Але постійно виникають якісь нові бажання, які хочеться задовольнити, та нові ідеї, які хочеться втілювати. Здається мені, що в цьому й полягає радість життя!
Три речі без яких ти не можеш жити?
Їх значно більше! Повітря, вода, їжа, тепло... Це фізіологічне, але ж є ще й духовні речі, без яких життя – просто існування... Для мене дуже важливо отримувати від життя справжнє задоволення, але це задоволення не лише фізичне, але й моральне...
Що у твоєму розумінні означає «Щасливий день»? Опиши його.
Кожен день щасливий, якщо ти прожив його саме так, як хотів. Якщо ж прожив і не так, але ти все одно цим днем задоволений – значить і він був щасливим. А щастя настільки багатогранне і не передбачуване, що описувати його – марна справа!
Які табу існують у твоєму житті?
Я вважаю себе порядною людиною, яка має свої власні принципи, в межах яких і формуються мої життєві цінності та пріоритети. Порушення цих принципів – це і є для мене табу. Але, вибачте, конкретизувати не хочу.
Яку із своїх пісень ти можеш назвати хітом?
Майже кожну! А якщо якусь не можу – це значить супер-хіт! (сміється)
Де ти відпочивав останнім часом (за межами України)?
Переважно, відпочиваю в Україні, а закордон потрапляю досить рідко й, переважно, в якихось справах. Рік тому майже випадково потрапив до Лондона. Щось мені там дуже сподобалося, щось – зовсім ні, але я там був у дуже класному товаристві, тому це одна з не багатьох моїх закордонних поїздок, якою я виявився дуже задоволеним.
Цікаві пригоди у цій країні відбувалися?
В останній день свого там перебування, гуляючи по центральній частині Лондона, я натрапив на велике скупчення народу. Хтось там мав з'явитися – чи може з політиків, чи може навіть сама королева... Але мені це було не дуже цікаво, тому я не став чекати, а пішов собі далі. Якби ж я тоді знав, що ви будете розпитувати, я би обов'язково дочекався, щоб потім розповісти!
Побажання нашим читачам.
Будьте щасливими, живіть із задоволенням та ніколи не втрачайте віри у те, що все буде добре! 
Володимир Бірюков
Фото надано прес службою групи "Тартак"
