Попри загальнодержавне визнання артиста Андрія Данилка, створений ним образ Сердючки досі сприймається неоднозначно.
Данилко, як, власне, і всі його великі попередники, включаючи Чапліна, це знає, тому ніколи не дозволяє собі «творчо» розслабитися. Ну а якщо врахувати, що коміку Данилку слід іще акуратненько вписуватись у дві останнім часом антагоністичні культури – так би мовити, патріот-українську та совєтсько-російську, то його винахідливості, кмітливості й дипломатичності можуть позаздрити у МЗС.
Новий телевізійний проект зі скромною назвою «Шоу Вєрки Сердючки» нещодавно стартував на ТРК «Україна» і, можливо, зовсім скоро засяє на якомусь телеканалі сусідньої держави, бо шоу, судячи з перших ефірів, саме так і замислювалося. Вголос про це ніхто не заявляв, але подумки – примірялись однозначно. Слід буде лише вирізати «успішних» вітчизняних зірок, що робиться легко й абсолютно без шкоди картинці та загальному перебігу веселого дійства.
Знаю, що Сердючку в будь-якому форматі радо прийняли би на всіх «провідних» телеканалах. Тим паче цікаво, чому Вєра та її безпосередній патрон Андрій Данилко обрали ТРК «Україна». Не певен, що визначальним був лише переконливий матеріальний фактор і безмежна свобода, хоча і цього не виключаю. Швидше за все, Данилко «клюнув» на потенційно якісне зростання каналу, який останнім часом серйозно претендує поштовхатись у тусовці лідерів.
У моменти значних метаморфоз, що зараз відбуваються на цьому каналі, важко одразу відсіяти зерно від полови, тому поряд із вдалими та оригінальними проектами з’являються відверто вторинні та самодіяльні. Бракує програм, що могли б утвердити ТРК «Україна» як канал загальнонаціональний у найширшому сенсі цього затертого, на жаль, слова. Маю на увазі сучасні соціокультурні проекти, ігрові, пізнавальні тощо… Занадто багато Шустера – зрозуміло, у нього зелена картка, але чітко визначити тривалість його присутності, мабуть, все-таки необхідно, адже шоу самонівелюється в безперервному хаотичному базарі – хто кого перекричить і, зрештою, «замочить». Сподіваюся, менеджмент каналу це розуміє. Лише одним «політхлібом і видовищами», без поживи для розуму та духу можна легко уподібнитися до решти телеканалів нашої судомно коаліційної країни. От чи варто, коли є шанс стати не схожими на інших, а в певному сенсі навіть єдиними.
Та це так, ліричний відступ, який нічого спільного з реаліями буття не має. Повертаючись до «Шоу Вєрки Сердючки», хочу наголосити на абсолютно точній тональності дійства, що відбувається в гостинному будинку радості, створеному Сердючкою, де затишно всім – чорношкірим та білолицим, колишнім і нинішнім зіркам, де мимоволі говорять не лише про смішне, але і про досить серйозне (діалог із Іво Бобулом), де іронізують та підколюють віртуозно (діалог мами й EL Кравчука та міні-сцени із життя зірок, як-от «Білик та її логіка»), але необразливо. Програму блискуче змонтовано, хоча і є певні нестиковки, приміром, дії з оплесками. Сердючка з часів «СВ-шоу» стала впевненішою і розкутішою в кадрі, а її запитання та експромти – точнішими та влучнішими. Блискуче справляється із роллю Мами актриса театру Андрія Данилка Інна Білоконь. Здається, знайшлася гідна заміна і славнозвісній Гелі (тільки колоритніша) – Романовська. Одним словом, Данилко вкотре довів власну спроможність дивувати і розважати не лише безпосередньо на сцені, а й на екрані. Його Сердючка – сублімований образ гоголівських моторних панночок, їй під силу все, за що не візьметься, як і годиться справжній україночці. Помилялися ті мудрагелі, що казали: «Сердючка – це ненадовго». Бо Сердючка – це назавжди!
