У рамках Гогольfestу «ДахаБраха» презентувала пісні з нового альбому «На межі» та вражала унікальним театральним перформансом від театру «Дах».
Очищаючий екстаз живої музики, загадковість акторських перевтілень, потойбічні світи, що виринають завдяки грі світла, – все це було у виступі гурту на Гогольфесті.
Можливо, вони інопланетяни, що уміло впливають на почуття, породжуючи слухові галюцинації, в яких хочеться забутись та візуальні образи вражаючої глибини, які неможливо до кінця осягнути? В будь-якому разі у них це виходить. Та ДахаБраха не міфічні істоти, а три земні жінки та чоловік що вміють видобувати з барабанів тахікардичні ритми, а з горлянок голосіння-мантри, що мало кого лишають байдужим.
Шаманські дива почалися уже з виходу на сцену. У візуальному образі все продумано: біло-чорне вбрання, фірмові високі шапки, гра на контрастах. Одразу починають молотити у барабани, ніби закликаючи потойбічних духів. Розпочинається вражаюче за силою впливу на глядачів та слухачів дійство.
Чисті дзвінкі голоси ведуть мелодію, руки точними ударами відстукують ритм - кількатисячний зал слухняно занурюється у безодню звуків. ДахаБраха веде слухача за межі свідомості своєю музикою, розбурхує уяву образами, що народжуються у підсвідомості. Підкреслювати драматизм перформансу покликані актори з театру «Дах». Їх хаотичні, але осмислені рухи мали складати тло цієї музичної вистави, чи може виставкової музики.
Підмостки, що розташувались за спинами чотирьох музикантів ДахиБрахи, були підняті над поверхнею сцени, розбиті на сегменти та освітлені химерним світлом. У кожному з сегментів актори ніби жили окремим життям – ось тут розігрується драма, а тут сміються та радіють, в сусідньому просто заклопотані чимось, у іншому панує задумливість та мрійливість. З загального мороку глибини сцени світло вихоплює то обличчя, то якийсь окремий жест, що одразу знов поринають у напівтемряву недосказаності. Все це ніби уповільнена зйомка костюмованої вистави де акторів охоплюють найрізноманітніші з людських емоцій.
Звучить медитативна мелодія, її супроводжує гра різнокольорового світла спрямованого на сцену. Актори у масках та дивному старовинному вбранні рухаються то завмираючи, то притопуючи у такт. Вони тримають у руках та передають одне одному, розкачуючись, великі круглі сегменти декорацій, і на яскраво-білому тлі цих міні-екранів вихоплюються фрагменти яскравих візерунків, що проектуються на сцену. Плетива світло-розписів на кругляшах роблять їх схожими на химерні писанки. Все це не зупиняється ні на хвилину, візерунки лише встигає вхопити зір, як вони уже змінюються, мов у чудернацькому калейдоскопі.
А ті хто в залі поступово відчувають і себе статистами в цій великій виставі. Споглядаючи сакральне дійство всі розкачуються в такт музиці, впадаючи в колективний транс. Чітко вивірені удари в барабан корелюють частоту ударів сердець слухачів і, здається, що, якщо зараз вони затримаються з наступним ударом, то й серце твоє має зупинитись.
На тлі фігур, які постійно перебувають у русі, чотири статичних постаті на передньому плані творять звуки, що зводять з розуму. Енергетика, що гуляє залом від музик та акторів до слухачів-глядачів і назад, надзвичайно потужна. Тремтливі звуки, розбиваючись на тисячі шматочків, виплескуються на натовп у залі, що жадає зануритись у приємну безодню, медитуючи в сонному трансі під ритмічний речитатив та сомнамбулічні рухи акторів.
Світло прожекторів невпинно малює дивні візерунки на рухливих декораціях та світлому вбранні. Увесь цей комплекс сценічних дій сприяє переходу публіки в інший вимір, в якому є місце лише безмежним звукам та нескінченим образам. Божевільний відеомікс демонструється на екранах з боків сцени – складено його з портретів, в яких емоційні людські обличчя вражають, та пейзажів, що викликають невідомі порухи душі. Світлові інсталяції та ціле лазерне шоу сприяють відчуттю нереальності.
Музика гурту ДахаБраха – то є колискова для тіла, яка вивільняє дух, який летить кудись під стелю великої споруди Альта Експо. Можливо там і Гоголя дух кружляв, раз уже на його честь було задумано все це дійство.
Слухач, глядач, сприймач споглядає всередину себе, бачить привидів власної підсвідомості, прислухається до шепотіння таємничих мантр, до ритмів барабанів, що гупають, здається десь у серці, до речитативних вигуків, до інтонації зітхань…
Нажаль, даремні всі слова, адже емоції передати надзвичайно важко. Музика, надривна як сум утрати, легка як радість весняного промінчика, нестерпна, мов біль оголеного нерва, заспокійлива, як мамина колискова – жива та сильна, щира та емоційна. Ця музика занурює слухача у м’яку теплу хмаринку із звуків та внутрішніх порухів, і коли раптом звуки стихають, ще довго чуєш дзвін десь у грудях.
Найважче повертатися на грішну землю після звуково-видовищного катарсису. Злітали до янголів та повернулися назад - і такого ефекту досягнуто без будь-яких штучних засобів, лише музичні інструменти та світло у поєднанні з талановитими людьми: Марко Галаневич, Ніна Гарецька, Ірина Коваленко, Оксана Цибульська, вони і є ДахаБраха.
Відчуйте на собі чари звукових речитативів, слухаючи новий альбом «На межі» та обов’язково знайдіть можливість потрапити на один з неординарних концертів аби пережити самому почуття, що народжує музика ДахаБрахи.
13 травня - Львів, театр імені Леся Курбаса. Сольний концерт в підтримку нового альбому «На межі»
16 травня – Варшава, державний музей етнографії. Концерт в рамках Noc Muzeow
20-21 травня – Київ, Центр Сучасного Мистецтва «Дах». Участь у виставі «Король Лір»
22 травня – Вінниця, Вінницька обласна філармонія. Сольний концерт в підтримку нового альбому «На межі»
26 травня – Київ, Центр Сучасного Мистецтва «Дах». Участь у виставі «Ричард ІІІ»
28 травня – Дніпропетровськ, Палац дітей та юнацтва. Сольний концерт в підтримку нового альбому «На межі»
29 травня – Харків, Клуб Jazzter. Сольний концерт в підтримку нового альбому «На межі».
19 червня – Москва, Центральний Будинок Художника. Участь у фестивалі «На грани фолка»
20 червня – Москва, клуб «Гоголь». Сольний концерт.
Автор: Тимченко Лариса
Фото: Кушка Максим
