Друге пришестя ДахиБрахи на Вінницьку землю сталося! Байдужих не лишилося: Вінниця не пручаючись підпала під чари етно-шаманів.
Концерт-подія стався 22 травня у приміщенні Вінницької філармонії, де, природно, яблуку ніде було впасти, адже зал приблизно вдвічі менший за місцевий театр в якому відбувався минулорічний концерт. Але, ні це, ні деякі недоліки організаційної роботи не бентежило всіх тих, хто зібрався в очкуванні сакрального дійства.
Ще зовсім свіжий альбом «На межі» можна було придбати перед початком концерту. Нагадаємо, що прослуховуванням пісень з нього, слухачі myradio.com.ua можуть насолоджуватись уже деякий час. Ця нова робота гурту є особливою: пісні мають філософські задумливі настрої та розповідають повчальні історії-казки. Але ДахаБраха це – перформанс, диво потужної енергетики, сила живих голосів, тому так важливо чути їх наживо.
Миготять різнокольорові вогні на сцені, публіка поступово займає свої місця у передчутті чогось чаклунського та неймовірного, не зводячи очей з фірмових картато-розмальованих барабанів та віолончелі. Аж ось на сцені з’являються вони: Ніна, Ірина, Олена, Марко. Хтось несамовито викрикує «Ми вас любимо!» і вони, здається, трохи ніяковіють. Сідають. Тиша западає на хвилинку. Всі переводять подих і… Перші ж ритмічні удари барабану та звуки чистих голосів переносять присутніх у інший вимір, заставляють втиснутися у стільці та поринути у світ чудернацьких образів, що постають, наче живі, з сюжетної канви їх пісень.
Перші кілька пісень, що прозвучали, були уже відомими та улюбленими: «Шо з-под дуба», «За дуби»… Першою з новесеньких виконали «Весну». Тріпотіння невеличкої гармошки в руках у Марка слугує за довгий та тягучий вступ, так напевно струмочки дріботять весняні і бруньки лопаються розквітаючи. А наспів починається аж потому, ніби виринаючи звідкись з далини, з’являються дівочі голоси, що славлять весну.
А далі не просто нове, а нові технології! Шоу одного мобільного телефону. Марко вмикає «трубку» з якої лине запис ніби старовинний. Дівчата рухаються та «співають» під власну фанеру. Поскрипує неякісний запис, мов спогад про те, що сталося давно-давно. Вступають інструменти і жалісливі (уже справжні) голоси дівчат благають: «Ой ти козаче, не ходи до мене, бо буде не слава на тебе й на мене». А жорсткуватий чоловічий голос починає розповідати трагічну історію. Різкі та болісні звуки, що Ніна видобуває з віолончелі, заставляють здригатися. Гул інструментів наприкінці накочується хвилею щоб різко обірватись.
Наступна пісня «Ванюша» створює похмуру, навіть гнітючу атмосферу. Починається все з пронизливого звуку акордеону, ніби вітер у полі свище, передрікаючи сумну долю героям, образи яких потроху виростають з пісні. Смичок ковзає по віолончелі видаючи напружені звуки. Жахливу картину фатальної помилки Ванюші оповідають так, ніби сусідка переказує нещасливу долю: «Покотилась голівонька по зеленій, по траві, полилася кров червона по вишитім рукаві». Ритм пришвидшується, барабани гулко відбивають такт фатуму.
А далі звучала пісня що її немає в жодному альбомі, вона лише планується на наступний, але уже стала улюбленою у всіх, хто відвідував концерти (слухайте подкаст). Співають «ДахаБраха» тут «на англійському діалекті» і назва пісні «Specially for you». Ірина сідає за рояль (він не в кущах був, просто оддалік на сцені), Ніна перебирає струни, Марко високим незвичним фальцетом веде мелодію. Зал поступово занурюється у транс. Ця пісня надзвичайно потужна за впливом на слухача: містичні голоси та тихий ритм барабанів заколисує, переносить в інший вимір. Магія. Масове безумство без усіляких психотропних засобів.
Трохи часу знадобилось аби прийти до тями, та концерт продовжувався. І продовжувався він ще однією надзвичайно цікавою піснею, знову ж її ніде не знайти. Це коломийка, яку Ніна записала у експедиції по Карпатам, знайшла вона її у одному селі Косовського району Івано-франківської області. Виконується ця пісня незвично, фактично у стилі r’n’b. Лірична героїня – дівчина надзвичайно перебірлива та прискіплива, розказує нам про усіх парубків, що тільки знає, а наприкінці додає, що то лише частинка її походеньок. От, хвалько!
Припустимо, лірична героїня минулої пісні все ж знайшла молодика до смаку і от… постільна сцена. Ой, тобто уже колискова. Дитину ж приспати треба! Дитина плаче, а матуся наспівує їй, заколисуючи, одразу всіма мовами що знає: українською і російською «баю-бай» заводить, і «отче наш» читає, і це все поміж головною темою, що звучить англійською. Зал заплющує очі та похитується у такт. Здається, спільними зусиллями дитинка таки спокійно заснула.
І ще одна пісня з «На межі» з назвою «Над Дунаєм». І це продовження медитації. Задумлива та сумна жіноча тема: «Ой пливіть же ви коси, не зачіпайте влоги, не дайте мамці туги». І знову атмосфера туги передається нашаруванням звуків багатьох інструментів: тут використана і пронизлива жалейка і дивний інструмент, що видавав звуки схожі на шум вітру в проводах.
А одразу далі знов трагізм – «Заїнька», жаліслива пісня російською. «Ой горенько ж горе, ой муж мене не любить, по корчмонькам ходить». Довгий вступ з поривчастими звуками дитячих гармошок, віолончелі, бугая. В якийсь момент пісня обривається і знову бентежні звуки та тривожний шепіт, який стає все голоснішим та надривним, переростає у речитатив, зривається на голосіння і знов стає словами пісні про гірку жіночу долю. Зал у напрузі, аж поки звуки не стихають вдалині.
Далі Марко пообіцяв заграти щось веселіше, «щоб люди не тікали». Вони і не збирались. Звучали старі добрі «Ягудки» з їх барабанами, що женуть мурашок по спині. Потім новесенька пісня, дещо невчасна, на порозі літа, колядка-щедрівка «Щедрий вечор». А далі були овації. Довгі. Відпускати зі сцени чаклунів-музикантів не хотіли.
І тут почався драйв під простенькою назвою «Тьолки!». Марко запросто вжився в роль репера, який за допомогою мегафона викрикував «Тьолки!» та характерно, по-реперськи так, змахував рукою, на що дівчата йому відповідали відповідне стилю «Йоу!». Ну, далі вже пішов зовсім неконтрольований вир стьобу у пісні «Тибла» яку виконували на біс. Ви таке чули? «Обманули, обікрали, молодого цигана!» Шалений драйв: Марко з колісною лірою, Ірина з дудкою та свистулькою – феєрична циганщина!
Мотив, що постійно повторюється, не давав сидіти на місці, і от уже половина залу під сценою. Затихли звуки пісні і чути як весь зал шаленіє від оплесків, не може заспокоїтись, не відпускає «ДахуБраху». Марко вмовляє дівчат виконати ще одну на біс, і це «Русалочки». Зал не змовкає ні на хвилину, плескаючи у долоні, допомагаючи барабанному ритму пульсувати. Та всі розуміють, що і це шаленство повинно завершуватись – атакують з проханням автографів, спілкуються, діляться враженнями всі навколо.
Виринаючи з хвиль натовпу задаємо декілька питань втомленим та щасливим артистам.
Myradio.com.ua: Ви виконали сьогодні декілька зовсім нових пісень, які не увійшли до альбому «На межі». Наприклад, дуже очікувану публікою «Specially for you», яка вперше звучала ще на відкритті фестивалю «Молодість». Чи збираєтесь ви записувати новий альбом і коли?
ДахаБраха: Мабуть восени, сподіваємося.
Myradio.com.ua: Скажіть, звідки ви черпаєте ту шалену енергетику що панує на кожному з ваших концертів?
ДахаБраха: Наше натхнення - це ви, наші слухачі і глядачі! Саме тому у нас така назва «давати-брати», ми даємо і беремо енергію і цей взаємообмін нескінчений.
Myradio.com.ua: Ви, звичайно ж, збираєтесь на Шешори, тобто тепер уже фестиваль Артполе?
ДахаБраха: Це рідний для нас фестиваль, з нього ми починали, там ми виросли. Наш перший серйозний концерт відбувся саме на Шешорах. Ми любимо Шешори і Шешори люблять нас.
Myradio.com.ua: Марко, а чому сьогодні без шапки? Дуже жарко?
Дівчата з ДахаБраха: Жарко йому! А нам ні!
Марко (трохи зніяковіло): Ну я з собою взяв, але ж..
Myradio.com.ua: Розкажіть, будь-ласка, про ту цікаву жартівливу пісню, коломийку яку ви переспівали в стилі r’n’b, про яку ви сказали що Ніна знайшла її в одній з експедицій.
ДахаБраха: Ну, це ми про одну цю пісню сказали, а, насправді, Ніна зібрала дуже багато пісень. Ми всі стараємось збирати цікаві народні наспіви.
Myradio.com.ua: На Гогольфесті ви виступали разом з театром і це був могутній музично-театральний перформанс. Чи відчуваєте ви в таких виступах як сьогодні, що вам, можливо, не вистачає театральної складової?
ДахаБраха: Гогольфест 11 квітня був чимось зовсім новим для України і ми продовжимо цей спільний перформанс, ми скоро готуємося показати його в Петербурзі, аби розрекламувати сам фестиваль. Чекайте на нові перформанси Гогольфесту який продовжиться уже у вересні цього року. А, наразі, ми плануємо їхати до Росії на етно-фестиваль, також знову запрошували до Ірландії, тож і туди поїдемо!
Myradio.com.ua: Звідки взялась ідея використати мобільний телефон у одній з пісень?
ДахаБраха: Ми хотіли розпочати пісню «Ой, за лісочком» з нібито запису якоїсь старовинної платівки. Ми уявили собі, що ми поїхали в експедицію і от там записали пісеньку цю, та й вийшов такий запис. А для того щоб відтворити такий ефект на концерті ми використовуємо мобільний телефон, сподіваємось це трохи розбавляє деяку серйозність нашого концерту.
Нарешті Вінниця відпускала своїх улюбленців. Виходячи з концертного залу слухач відчував умиротворення та піднесення одночасно. Хтось у машині одразу ж вмикав свіжий диск та пританцьовував, інші йшли з блискучими танцюючими очима. У кожного вирували свої емоції під час концерту та після, та об’єднувало всіх одне – чудова, експресивна музика «ДахиБрахи».
Автор: Тимченко Лариса
Фото: Кушка Максим
