Мантри весни від ансамблю звуків „НагУаль

Дата: 26.11.2012

Мантри весни від ансамблю звуків „НагУальВони повернулися, як і обіцяли. Майстри психоделічних казок складених з чарівних звуків та звуконаслідувань знову завітали до Вінниці!

Життя мінливе: день змінює ніч, пори року змінюють одна одну, є час радіти і сумувати, час відпочивати і пускатися в нестримний танок. Саме такими природними чинниками можна обумовити зміни, які сталися в музиці білоруського гурту «НагУаль», останнім часом. Під час туру Україною за підтримки АртПоля нагуальці завітали до Вінниці трохи іншим складом, ніж минулого разу, і обіцяли продемонструвати новий драйв та нову енергію. Заінтриговані анонсом етно-панк-транс паті ми задумали поспілкуватися з Льонею Павльонком до концерту і розпитати про зміни що сталися.

- Каково ваше общее впечатление от тура по Украине, большая часть которого уже пройдена (хлопці встигли до Вінниці побувати у Харкові, Донецьку, Дніпропетровську, Одесі та Києві – прим.)?

- Вот, например, в Донецке люди с нами обнимались после концерта – доверительно сообщает Лёня. Вроде бы этно-панк играем, а приходят слушать нас как взрослые люди, разных взглядов, разных профессий, так и молодые парни и девушки, а также дети. Их не пугает наша достаточно агрессивная ритмика. Впрочем, есть такое понятие в психологии как позитивная агрессия, то есть, это такая созидающая креативная энергия. Вот её мы и стремимся выплеснуть, оформив её в образ. Сейчас у нас чуть иная подача, другой звук, и люди настроены это воспринимать, даже те, кто не слышал нас ранее.

Мантри весни від ансамблю звуків „НагУаль

Мантри весни від ансамблю звуків „НагУаль

- В Виннице вы уже не впервые, вас тут знают и любят. Кроме концерта в городе в 2008 слышали вас и на фестивале «Артполе», который проходил в винницкой области. Чего ждёте от винницкой публики, чем она вам запомнилась?

- Хорошо помним прошлый концерт в «Портале». Здесь было тогда очень таинственно (улыбается). Но перед любым концертом мы всегда очень креативно настроены. Приезжаешь в город, и хочется здесь создать, как Мамонов говорит, «энергию единения».

- Что же стало толчком к переменам в вашем звучании?

- Тут было несколько причин: во-первых, изменения внутренние, желание чуть другого звука, иной энергии. Также изменение нашего состава, хотя это уже вторично, это следствие. И вот теперь мы даже друг под друга подстраиваемся, то есть если вдруг не может с нами ехать барабанщик, или Аня, играющая на цимбалах, их партии начинает другой играть или чем-то они заменяются. И в результате каждый концерт выглядит немного по-иному – и в этом счастье.

- А почему всё-таки Анака не приехала?

- Она сейчас очень занята своим делом, у неё салон-магазин «Шерстяной шкаф» (майстерня-магазин повстяних виробів – прим.). Вот сегодня к вам вчетвером приехали. А весной планируем тур в Польшу и я совсем не знаю, как тогда у нас сложится. Кстати, в Ивано-Франковске к нам уже присоединится Бенджамин. Зато сегодня будут два других красавца: барабанщик Андрей Черноокий и перкуссионист Артём Губанов.

- У вас и правда состав-трансформер.

- Да, действительно. Мне понравилось объяснение Manu Chao, он сказал о своей группе, что это группа «с нечеткой геометрией». Вот также и у нас. Я могу приехать один с гитарой или это может быть сорок человек, я выйду на улицу и вместе со мной, скажем, двадцать трубачей, другие присоединятся и все играют, и всем весело.

- Примерно так и было на АртПоле. Вы тогда устроили умопомрачительное импровизированное выступление на поляне до выхода на сцену. А где вам больше нравится выступать: на открытых пространствах или в маленьких залах вроде сегодняшнего?

- И так и так интересно. Я разные состояния от этого испытываю. Каким бы ни был зал, а наша музыка такая, что мы можем подать её совершенно по-разному: в камерном зале тихо и тонко, а на стадионе чувствуешь как вокруг всё колышется, и сам всех раскачиваешь. Главное - улавливать атмосферу, чувствовать настроение, быть органичным с самим собой, прислушиваться к тому, что вибрирует у тебя внутри и стремится передать этот образ. У нас в коллективе сформировался некий образ, культурный, энергетический, и эта модель не меняется, хоть и звучание наше может быть другим.

Мантри весни від ансамблю звуків „НагУаль

Мантри весни від ансамблю звуків „НагУаль

Отже, на сцену їх вийшло четверо: Леонід, Юра Науменко, барабанник та перкуссіоніст і, боже ж мій, що тут почалось! А хоча не одразу. З самих перших звуків на більшості облич в залі намалювалась щаслива посмішка. Хтось порівнював вперше почуте з творчістю “Doors”, хтось намагався розібратись у звуках, але більшість несвідомо підхоплювала шаманські наспіви, сплескувала долонями та розхитувалася в такт. Шалені вигуки та тихенькі зітхання, проникливий шепіт та далекий гуркіт. І той, хто схоплював ритм, всидіти на місці уже не міг. Не зважаючи на обмежений простір, десятки людей танцювали в проходах.

Здавалось, що це якийсь ритуальний танець, що випускає на волю духів, які співають чудернацький рок-н-ролл на незрозумілій дзвінкій мові. І ось, уже різномастий натовп змушує музикантів співати пісню за піснею. НагУальці зуміли зачепити струни в душі кожного, хто був у залі, своєю щирою, нутряною музикою: стукотіння, бурмотіння, вигуки та зойки увійшли в резонанс з серцебиттям слухачів і це народило нову атмосферу. В цьому чарівному просторі здіймали куряву десятки ніг мавок та болотяних духів, тут гуділи дивні білі трубки, тут стіни розступилися і оббитий зеленим зал вже нагадував квітучу галявину, де панують шал вільного танцю та співу.

Стихають останні звуки на сцені перед знесиленим натовпом. Щасливі посмішки, довгі щирі оплески. Наприкінці концерту Льоня щиро дякує шаленіючому залу за душевне розкриття і обіцяє навідатись до Вінниці ще. Таке от диво неприборканої позитивної енергії від „НагУаль” пережило наше місто.

Мантри весни від ансамблю звуків „НагУаль

Мантри весни від ансамблю звуків „НагУаль

Тимченко Лариса
Фото: Кушка Максим

Запись опубликована в рубрике Музыкальные новости. Добавьте в закладки постоянную ссылку.

Комментарии запрещены.